Не колишня Лютого

— Ти розумієш, що тепер я тебе не відпущу?
⠀
— Я тебе не просила рятувати.
⠀
— А я не питаю, Сова. Ніколи не питав!
⠀
Колись вона пішла, азараз — повернулась. У місто, яке належить йому. І варто було їй тільки з’явитися — на неї відкрили полювання.
⠀
Макар Лютий — не той, хто панікує. Він керує всім: потоками, людьми, кулями. Але коли поранену Кіру приносять до його порогу — щось тріщить усередині. І тоді він робить те, що вміє найкраще — забирає. Під свою владу.
⠀
Навіть якщо в його домі живе наречена, яку він узяв через угоду, — ніщо не зупинить Лютого, якщо він хоче повернути Сову.
⠀
Особливо після того, як вона рятує йому життя.
Особливо, коли бачить його у стані, де Макар — не людина. А звір.
⠀
Він знищить усе, що стане між ними.
І хай горить усе місто, якщо вона ще раз захоче піти.